Черствые сердца, яблоня и Бог

Я простой человек. Поверил в Господа Бога и пишу это письмо всем. Мне больно воспринимать отзывы о Боге, в Его адрес, а именного когда некоторые люди говорят: «Я склонен думать, что нас сюда забросили инопланетяне». Откровенно говоря, звучит неприятно, и ты пытаешься объяснить человеку, что он не на правильном пути, но напрасно,- люди не слышат. Думают, что они предки обезьян, ну ж как знаете… Не хочется их бросать на произвол судьбы, но вижу многие идут именно по тому широкому пути, пытаясь обмануть Бога.
Мне кажется, если бы я уверовал в Бога раньше, возможно, я б смог убедить таких людей. Но вот ведь как бывает в жизни: ты хочешь сказать что-то, а тебе словно перекрывают горло, не понимают, и все что остается — это только верить.

Бывало так, что я приходил и плакал о своей беспомощности, но со временем начал привыкать к моим провальным попыткам. Помню как один человек, чтобы доказать мне, что он верит, даже выучил на память »Отче наш», но произносил он эту молитву не от сердца, а шагая по улице и без уважения к Господу Богу, а так, чтобы похвастаться что он не безнадежен… Другой как-то стал кричать мне, что он не грешник, я его спросил: «Ты Библию читал?», он ответил «Да.», но в его словах я сразу услышал ложь. На что я ответил — ты мог читать возможно главу, он начал спорить и в результате сказал мне: «Ты читаешь не ту Библию..». Мне стало больно слышать это, ведь я на самом деле читаю Библию.

Помню, как трижды поправлял их, когда в разговоре они обзывали меня сектантом: «- Твоя секта…» Поправляя их, я говорил — мы верим в Одного и Того же Бога, проблема лишь в том что я верю, а вы лишь думаете что верите, хотя за всех сказать не могу.

Временами кажется, что Господь Бог наш, намеренно отсылает нас в места где больше грешников, чтобы испытать нашу веру, и это вполне справедливо, ведь за грехи надо платить. Говорят, что с верующими Бог ведет Себя как отец с детьми. Если так, тогда это все меняет и дает ответы на многие вопросы.
Неоднократно мне приходят мысли, в которых я слышу отголоски моей прошлой жизни. Сатана не сдается. Также я слышал, что для сатаны один верующий человек драгоценнее, чем неверующий, так и есть на самом деле, я уверен.

Хотелось бы спасти всех, да жаль не получится. Наш мир можно сравнить с деревом. Когда рвешь спелые яблоки, не все сладкие, не все спелые, и не все дозревают. Некоторые гниют еще в середине. Некоторые позже, некоторые падают и затем гниют, и есть и те упавшие в самый низ, и если удается их поднять, то они наоборот дозревают и становятся вкуснее.. Так возможно мы чем-то похожи на это дерево. Садовник — это Господь Бог. А мы — яблоки. Одни цветут, а другие гниют. Наш мир — это большое дерево, которое потихоньку сохнет, а вода для полива это, наверное, слезы нашего Господа Бога, Который плачет от нашей греховной жизни. А листья — это те, кто канут в погибель. А цветки — это те, кто вселяет радость и надежду идти вперед и не останавливаться, но прийти к этому Самому Садовнику и служить Ему вечно. Во имя Отца и Сына Святого Духа Аминь.

* * *

(Оригинал) Я проста людина повіривша в Господа Бога і пишу цей лист до всіх .Я боляче сприймаю відгуки про Бога, в його адресу на те як деякі люди кажуть :
-я склонен думать что нас сюда забросили инопланетяни.
Відверто кажучи звучить неприємно ,коли ти намагаєшся пояснити людині шо вона не на правильному путі , та марно,
вони не чують, вони думають що вони предки мавп, ну щож як знаєте .
Не хочется їх кидати на призволяще, але бачу багато хто йде саме по тому широкому путі і намагается обдурити Бога.
Мені здаєтся що як-би я раніше почав вірити в Бога, можливо я і зміг би переконати тих самих людей, але так буває :що хочеш сказати а тобі ніби
щось перекривае горло ,і ти відчуваеш щось а ле відчуваеш лише ти, бо ти віриш .
Бувало так що я приходив і плакав, за свою безпорадність ,та з часом я почав звикати до моїх провальних спроб.
Одна людина щоб доказати мені що вона вірить ,навіть вивчив »Отче наш »але ж він вимовляв молитву не від серця а крокуючи по вулиці і без поваги ,
до Господа Бога , а так аби похвастатись що він не безнадійний…..
Один почав кричати мені, шо він не грішник ,я його запитав ти Біблію читав, він відповів так ,в його словах я відразу почув брехню, я сказав ти міг читати
можливо главу, він почав спорити, в результаті він сказав мені, ти читаеш не ту Біблію …..
Мені стало дуже боляче чути це, адже я читаю Біблію, і коли приводю їм приклади то їх це починае бісить.
Я тричі поправляв їх коли вони в розмові обзивали мене сектантом
-твоя секта……
я поправляв їх, казав ми віримо в одного і тогож самого бога, проблема лише в тому що я вірю, а ви думаете що вірите, хоча за всіх мовити не буду.
Часом здается що Господь Бог наш , нарошно посилає нас в місця де більше грішників ,щоб випробувати нашу віру ,цілком справедливо за гріхи треба
платити.Я чув кажуть що Бог з віруючими поводиться як батько з дітьми, якшо так тоді це все міняе і дае відповіді на багато питань.
Неодноразово до мене приходять думки, в яких я чую відголоси того минулого життя ,сатана не здається ,також я чув що сатані одна віруюча людина дорожча ,ніж не віруюча
так і є я впевнений.Хотілось би врятувати всіх та не вийде.Наш світ можна порівняти з деревом , коли рвеш поспівші яблука, не всі солодкі ,не всі спілі, і не всі достигають .Деякі
гниють ще в середині.
Деякі пізніше ,деякі падають і потім гниють, та є і ті що впали в самий низ ,і якщо незапізно їх підійняти то вони навпаки спіють ,і стають смачнішими….
Так можливо ми чимось схожі на те дерево, мабуть, та тільки садівник Господь Бог. А ми ті самі яблука ,одні цвітуть а інші гниють ,а наш світ це велике дерево, яке потихеньку
сохне, а вода для полива це мабудь сльози нашого Господа Бога ,який плаче від нашого гріховного життя,а листя це ті хто кануть в погибель, а цвіт це ті хто дає радість і надію йти в перед,
і не зупинятися прийти до цього самого садівника і служити йому вічно. Во імя Отця і Сина Святого Духа Амінь .